Місіонерська справа християн-протестантів

Опубліковано:

 

Тетяна Пінчук. Максим Щербаков. Юлія Пишнюк. Cпеціально для Асоціації ПОКЛИК

“І проповідана буде ця Євангелія Царства по цілому світові, на свідоцтво народам усім” (Євангеліє від Матвія 24:14)

Від початку пострадянської свободи українські місіонери понесли Благу звістку Євангелія аж до Далекого сходу Росії. Плоди цієї самовідданої праці навіть нині важко оцінити повною мірою. Зерна Слова Божого, що потрапили в людські серця, продовжують проростати й давати добрі плоди. Якщо говорити про глобальну роботу будь-якої християнської місії або служіння окремого місіонера, ми бачимо три основні напрямки роботи:

  1.                  Просвітницький (євангелізаційний). Місіонери відкривають церкви, створюють недільні школи, проводять християнські заходи, співпрацюють із помісними церквами з ціллю навернути людей до Бога.
  2.                  Соціально-благодійний. Віруючі люди не можуть пройти крізь біль і горе. Перебуваючи на місії, вони дбають про людей та надають їм допомогу як духовну, так і матеріальну й фізичну (продукти харчування малозабезпеченим, поміч по господарству пенсіонерам та хворим).
  3.                  Профілактичний. Християнські місіонери постійно беруть участь у навчальних заходах, працюють із дітьми, молоддю, проводять програми проти абортів, СНІДу, пояснюють про шкоду алкоголю, куріння та наркотиків, влаштовують семінари про стосунки з протилежною статтю та між батьками й дітьми.

В 90-х роках минулого століття кількість протестантських церков значно зросла в Україні, спостерігалось  духовне пробудження нації. На вулицях міст без перешкод було проповідуване Слово Боже, безкоштовно роздавали біблійну літературу для духовно спраглих українців. Цей досвід протестанти повезли за межі України – в країни СНД, на Схід, Африку й далі.

Актуальність українських місіонерських шкіл та курс на проповідь Євангелія за межами своєї країни

Протестантські віруючі почали активно й від щирого серця ділитися своєю вірою в Бога. Спочатку вони це робили самотужки, а потім започаткували місіонерські школи, в яких здобували ґрунтовні теологічні знання та мали змогу ділитись досвідом один із одним.

Одна з таких місій в Україні “Голос надії” почала свою працю на початку дев’яностих років. Місіонерські команди почали служити на теренах колишнього СНД від Карелії до Сахаліну, від Воркути до Абхазії. Звичайно, понесли Благу Звістку в різні куточки України, також до Болгарії та Польщі. Перша місіонерська школа відбулась у Луцьку в 1995 році. За 13 випусків пройшли навчання та поїхали на місію 192 студенти. Через 25 років  плідної праці  місія налічує 405 працівників-місіонерів у 15 областях України, в 11 регіонах Росії, Киргизстану, Польщі та Болгарії. За цей час було відкрито 229 церков, побудовано 139 будинків молитви, відкрито 16 реабілітаційних центрів, 6 будинків для сиріт, відбувається служіння у 35 тюремних закладах, проводяться біблійні уроки в 124 загальноосвітніх закладах.

В 2000-х роках відкривались міжконфесійні місіонерські школи. Одна з них – при місії “Світло на Сході”. Випускники шкіл почали активно працювати в наметових служіннях (коли встановлювався намет на 300 людей для вуличних зібрань), а потім формат змінився на служіння “від серця до серця”. Всього випустили 100 місіонерів від цієї місії, за 10 років відбулося 200 поїздок місіонерських команд – 20 тисяч людей промовили молитву покаяння та залишили адресу для отримання біблійної літератури. Тільки за 2017 рік відбулося 46 тижневих поїздок по всій Україні, у тому числі в зоні бойових дій. Також відбувалися довгострокові поїздки до Білорусі, Естонії та Росії.

“Тільки в Росії зазначено близько 70 % священнослужителів, які приїхали з України»,– відмітив Віктор Танцюра, відповідальний за місіонерський відділ “Світло на Сході”.

Друга велика школа в Україні – Місіонерська школа від Київського Біблійного Інституту (УЦХВЕ). Працює з 2012 року у співпраці з місією “Світло для народів”. Термін навчання в літній школі – 3 місяці. За ці роки на навчання до місіонерської школи КБІ приїздили з різних країн, зокрема з Грузії, Білорусі, Росії, Узбекистану, Киргизстану, Молдови, Швейцарії та США. Особливістю школи є вивчення мов (сербської та польської). Після закінчення навчання студенти їдуть з місією до Грузії, Туреччини, Чорногорії, Боснії та обов’язково працюють в Україні.

За 5 років існування школи закінчили навчання близько 120 студентів. У більшості випускники несуть місіонерське служіння на постійній основі в Росії, особливо серед малих народів (татари, удмурти, марійці, чуваші, тувинці, алтайці, буряти),  також служать у Білорусі, Узбекистані, Киргизстані, Ізраїлі, Кенії, Індії та серед циган. В різних регіонах України нараховується близько 25 місіонерів.

Варто зазначити ще одну місію в Україні – християнську місію милосердя “Добрий самарянин”, що розпочала свою діяльність наприкінці вісімдесятих, хоча зареєструвати місію вдалося лише у 1990 році в місті Рівне.

За період з 1993 року при місії було проведено 22 місіонерські школи, випускниками яких – за сприяння керівництва місії – відкрито близько 580 церков у різних країнах колишнього Радянського Союзу. В 32-х населених пунктах України на теперішній час започатковані місіонерські церкви.

Місіонери невпинно проводять і благовісницьку роботу в Криму, Житомирській, Львівській, Полтавській, Рівненській та Чернігівській областях, а також у селищі Чунський Іркутської області (Росія).

З 2000 року на базі місії організовано біблійний інститут “Віра”. Він мав чотири випуски, що налічують 200 дипломованих пасторів із України, Росії та Білорусі.

З 2008 року команда місії щорічно організовує місіонерські поїздки в Індію (Бастар, Баблі та штат Оріса). Там проводять благодійні акції, а також забезпечують духовною літературою, велосипедами, мотоциклами та допомагають у будівництві. Також за сприяння місії здійснюється постійна фінансова підтримка 20-ти дітей-сиріт у двох притулках Індії.

Слід зазначити, щорічно проходить близько 30 літніх дитячих таборів. У більшості сіл, де є місіонери, відкрито недільні школи для поглибленого вивчення Євангелія.

Місія підтримує будинок сімейного типу “Щаслива родина”, в якому проживають 3 великі сім’ї. Більшість із дітей у цих сім’ях, а на сьогодні це 21 дитина, є прийомними.

Отже, донесення духовних моральних принципів,  що будуються на біблійних істинах, – один із найголовніших напрямів у роботі місіонерів.

 

Місіонерські центри на Сході України 

З початку бойових дій у Луганській та Донецькій областях протестанти об’єдналися для допомоги населенню прифронтових міст та селищ.

Починаючи з 2015 року, упродовж усієї лінії фронту, працюють місіонерські центри. Команда християн-місіонерів служить у 31 населеному пункті на сході країни. Партнери – місія “Неємія”, Асоціація милосердя “Еммануїл”, центр взаємодопомоги “Спасемо Україну”, міжнародна християнська організація “ChristianVision”, церква “Добра Звістка” м. Слов’янськ, союз Церкви Божої України та союз Церков Християн Віри Євангельської України. Завдяки їх підтримці, добрим справам християн та служінню 230 місіонерів, проповідь Євангелія почули більше 45 000 жителів сходу країни, понад 5 000 осіб прийняли Ісуса Христа своїм Господом і Спасителем.

За час місії в прифронтових містечках та селищах протестанти роздали більше 160 000 продуктових наборів та стільки ж буханок хліба, більше 3 000 упаковок дитячих підгузників, 48 000 пачок дитячого харчування, 4 500 медикаментів, 90 000 жіночих гігієнічних наборів, 1890 тонн гуманітарної допомоги, 1450 печей-буржуйок, 1835 тонн дров, облаштували 11 свердловин для води.

Євангельські християни відновлюють не тільки зруйновані долі, але й житло. Волонтери відновили 426 пошкоджених будинків і квартир, 410 зруйнованих дахів, замінили сотні вікон. Загальними зусиллями благочинних організацій християни збудували 11 нових будинків для мешканців Слов’янська та вимушених переселенців, відновили дитячий притулок “Паруса надії”, дошкільний навчальний заклад у селищі Нижнє та школу в селі Новотошківка Луганської області.

У фокусі уваги християн – найнезахищеніші прошарки населення. Людям із обмеженими можливостями місіонери роздають інвалідні візки, ходунки й побутову техніку. Діти отримують дитяче харчування, а перед навчальним роком – ранці та канцелярські набори. В населених пунктах працюють 40 їдалень, в яких видано більше 44 000 обідів.

1203 дитини віком від 9 до 17 років отримали допомогу через програму соціальної реабілітації “Від сім’ї до сім’ї”. Діти мали змогу побувати в Європі та США. Там місцеві християни допомагали потерпілим відновитися від пережитих страждань. Більше 12 000 дітей дізналися про біблійні істини завдяки дитячим таборам та різдвяним святам, що організували протестанти.

 

Місія в українських селах та робота з дітьми

Благодійний фонд “Нові вершини”

Результати праці зі зимової акції :

Команда північного регіону з різдвяною програмою подолала 4110 кілометрів за 12 днів, показали 12 вистав, яких відвідали 1250 людей (850 дітей і 300 дорослих). Команда з 18 людей південно-східного регіону проїхала 2 тис.км; за 16 днів – 19 вистав, на яких були присутніми 1590 людей (1290 – дітей, 300 дорослих), команда складалася з 25 учасників. Спільними зусиллями охопили 45 населених пунктів, 2740 людей.

У 2017 році провели 45 денних таборів для дітей у 12 областях України, починаючи від центральних – Київської та Житомирської, закінчуючи прифронтовою зоною на Донбасі. Для цього “Нові вершини” залучили 40 лідерів і координаторів. Одночасно в двох регіонах працювали 4-7 команд по 15 -20 учасників. Відбути свою відпустку чи канікули в одному з непримітних сіл, та ще й за власний кошт – не так вже й привабливо. Проте 420 молодих людей із різних куточків нашої країни та зі Сполучених штатів Америки (30 осіб) зважилися на таке рішення. Чимало було й таких, хто, повернувшись із двотижневої місіонерської поїздки, пакував сумки в наступну. Всі вони зробили свято для 3 000 дітей віком від 3 до 16 років. Один денний табір включає 5 днів, а перед зміною – тиждень підготовки команди. Програма таборів націлена на відновлення чи покращення стосунків, допомагає дітлахам та молоді знайти ціль у житті та бути корисним у своєму середовищі. Адже “ми – сім’я, яка допоможе тобі піднятись ще на одну сходинку, – каже команда “Нових вершин”.

Окрім роботи з дітьми, команда місіонерів робить щось корисне для населеного пункту, наприклад, відновлює парки, пам’ятні місця, прибирає, фарбує, лагодить… Фонд співпрацює з місцевою владою та школами, проводить спільні заходи.

Також “Нові вершини” має місіонерську школу, навчання в якій уже трансформується у онлайн-формат.

Протягом року волонтери та місіонери проводять із дітьми додаткові зустрічі в клубах, організовують свята з виставами. Під час різдвяних свят 2017 року було проведено 32 театральних виступи, де 2500 дітей отримали солодкі подарунки.

 

Місія в Африці

“Трансформація Африки”  місія розпочала роботу з 2015 року. Започаткував її Михайло Резнік, вперше він відвідав Кенію на початку 2000-х років і з того часу вирішив служити там на постійній основі. На сьогодні місія в більшості зосереджена на служінні у Кенії, хоча робота частково ведеться і в Середній Азії.  Місія має волонтерів з України, українських емігрантів та американців. В Києві є волонтери, які допомагають місії в різних сферах діяльності (залучають фінансові ресурси, придбавають одяг, іграшки, допомагають у поширенні інформації про місію і т.п). Як підкреслив Михайло: “Є дуже багато активних людей у Києві, які жертвують на підтримку африканських дітей-сиріт. У процентному співвідношенні – 25-30 % із 39 сиріт фінансується українцями, а не американцями чи європейцями”.

До 2017 року всі бази місії були в орендованих приміщеннях – місіонерська школа, 2 дитячих будинки. З минулого року почали будівництво власного маєтку. Вже майже закінчилось будівництво першого дитячого будинку на 24 дитини, планується спорудження ще одного. Паралельно місія веде фермерське господарство (тваринництво). Вже закінчилось будівництво свинарників. Незабаром усі проекти переїдуть на власну територію. Місіонери є різні: ті, що приїжджають на довгий період – місіонери, а ті, що на тимчасові проекти – волонтери. Відповідно є різниця у відповідальності. Саме місіонери проводять заняття з дітьми, наприклад, англійська мова. Завдання місіонерів – допомогти африканцям знайти себе в суспільстві, щоб діти мали робочі навички, привчалися до роботи. Люди, які приїжджають з певною пеціалізацією, – можуть навчати цьому дітей.

Місія співпрацює із соціальними службами для оформлення документації, але діток знаходять самостійно та надають притулок. Багато африканців знають та поважають українців за їх служіння в Африці. Спільно з посольством України в Кенії ми проводили акції з презентації голодомору та інші. Місія працює з євангельськими церквами Африки.

Тож підсумуємо: місія опікується 39 сиротами, роздає кожний день до 50 гарячих обідів дітям з малозабезпечених сімей, має 78 – випускників місіонерської школі для кенійців, впливає на якість самостійного християнства кенійців у церквах.

Також активну роботу в Африці веде Тернопільський Місіонерський Інститут (ТМІ), який був заснований у 2003 році, як початок місії «Серце Допомоги». Проект «Наші діти в Африці» заснований місією «Серце допомоги» і випускниками Тернопільського Місіонерського Інституту.

Почавши свою роботу з нуля, не маючи вагомої підтримки, з допомогою випускників, які сьогодні знаходяться на передовій, місіонерське служіння відбувається вже в 12 країнах світу, включаючи Україну. Випускники працюють в Кенії, Руанді, Непалі, Індії, Ізраїлі, Молдові, Іспанії, Узбекистані, Киргизстані, Таджикистані, Туркменістані та Україні.

Ще одна команда, випускники Інституту проводять своє служіння в Африці – “Our kids of Africa” – “Наші діти в Африці” 

Проект діє з 2013 року. Як розповів нам Едуард Сівець, розпочалося все з ознайомчої  двотижневої місіонерської поїздки в Кітале, Кенія. Там у жахливих умовах служила невеличка команда сестер із ТМІ (Тернопільського місіонерського інституту). Якраз тоді купили землю для будівництва церкви. З ініціативи та під керівництвом Едуарда,  за 2 місяці запрацював сайт Okafrica з гаслом “Чужих дітей не буває”. Нині вже закінчується спорудження будівлі церкви, служать 4 постійних місіонери з України. Інші приєднуються на короткострокові місії.

Напрями служіння:

–  харчування (щодня 200-250 дітей, більшість із них перебувають на лікуванні в медичній клініці);

– медична клініка (власними зусиллями + найманий місцевий лікар, який має ліцензію) – за день близько 50 пацієнтів – мешканців нетрів (трущоб);

– школа для дітей до 8 років, в якій навчаються 100-120 учнів;

– “Embrace а streetchild” – “Обійми дитину з вулиці” – денний центр, де проводять роботу з вуличними дітьми (80-100 дітей);

– дитячий будинок (донедавна було 20 дітей; зараз ці діти всиновлені місцевими сім’ями, які перебувають на балансі програми);

– церква: недільна школа, малі групи, загальні богослужіння (вже поставлені на служіння пастор і диякон – чорношкірі. Церква налічує приблизно 30 людей, кількість яких коливається залежно від міграції – через дощі, землю та посівну кампанію.

 

Цікаво відмітити: до 1970 року 45% жителів планети не були знайомі з християнським віровченням, у 2000 році їх частка скоротилася до 30%. Ще в 2015 році в світі налічувалось 2,14 млрд осіб, які ніколи не чули Євангелія; вони становлять 29,3% світового населення.

На думку виконавчого директора Інституту релігійної свободи Максима Васіна, приріст громад є цілком природним: “Він триватиме й далі, оскільки церкви продовжують вести місіонерську роботу, залучаючи нових віруючих”.

Ураховуючи все, можна зробити висновок: українські протестантські місії зробили великий внесок не тільки в насадженні нових церков, а загалом – сприяли формуванню здорового морального суспільства не тільки в Україні, але й за її межами. Звичайно попереду ще багато роботи, бо люди все ще потребують духовної, фізичної та матеріальної допомоги.