Буковинського особисто підтримали в УГКЦ та УПЦ КП

Опубліковано:

Тема Сімейної політики України продовжує активно обговорюватись у соцмережах та ЗМІ, особливо з того моменту, коли 8 березня, 2016 року Кабмін оголосив про наміри відкрити конкурс на уже призначену посаду Урядового Уповноваженого у справах сім’ї Адріана Буковинського, що викликало як подив і обурення, так і схвалення громадян.
Відомо, що Всеукраїнська Рада Церков підтримує Урядового Уповноваженого з питань сім’ї. Відповідний лист № 228 від 14.03.2016 р. було направлено на ім’я Прем’єр-міністра України Яценюка А. П. Текст листа розміщено на vrciro.org.ua
До Уряду України також звернулися чисельні громадські та релігійні спільноти.
Журналіст Юлія Забеліна поцікавилась, чи відома діяльність Адріана Буковинського у впливових колах традиційних Церков України.
Свої коментарі надали Протоієрей Петро Жук, Ректор Київської Трьохсвятительської духовної семінарії УГКЦ, та Митрополит Черкаський і Чигиринський ІОАН, Голова Синодального Управління військового духовенства УПЦ КП.
Думка представників цих двох українських Церков є важливою, оскільки Українська Православна Церква Київського Патріархату та Українська Греко-Католицька Церква відомі своєю активною проукраїнською позицією у суспільстві.
ЩО ДУМАЮТЬ ПРО ФОРМУВАННЯ СІМЕЙНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ ВПЛИВОВІ СЛУЖИТЕЛІ УКРАЇНСЬКИХ ЦЕРКОВ
***
Протоієрей Петро Жук, Ректор Київської Трьохсвятительської духовної семінарії УГКЦ.
СТАВИТИ ПИТАННЯ, ЧИ ПОТРІБНА ПОСАДА УПОВНОВАЖЕНОГО З ПИТАНЬ СІМ’
, ВСЕОДНО, ЩО ПИТАТИ, ЧИ ПОТРІБНА АРМІЯ, КОЛИ МИ ЗНАХОДИМОСЬ У СТАНІ ВІЙНИ.
Задаватись питанням, чи потрібна в Україні посада Уповноваженого з питань сім’ї, це все одно, що питати, чи потрібна нам армія, коли ми знаходимось у стані війни.
Посада потрібна, звісно. Вона, звісно, не панацея вирішення усіх питань, що стосуються української сім’ї, її розвитку, але те, що вона має бути відображена у державній політиці ця позиція, це однозначно.
Щодо Адріана Буковинського, то його я знаю багато років. Пізнав з моменту його активної праці у єпархії у Львові. І перше враження, мене просто вразив його запал. Адріан ніколи не розпилявся словами і ділами, тобто, якщо він плекав сім’ю свою, то він і пробує цьому навчити інших. Тому мені здається, що Адріан не те що підходить на цю посаду Уповноваженого, це, мені здається, одна з кращих кандидатур, тому що він горить любов’ю до цієї справи. Є багато речей його комфорту, його вибору, які могли б реалізовуватись в інший спосіб, але він всього себе віддає цьому служінню. Це в нього не є одна акція чи захоплення, чи хобі, ні, в нього це стиль життя і він цим ділиться зі всіма, хто з ним зустрічається.
Ми розуміємо, що якщо ми не будемо плекати сім’ю, то ми не зможемо говорити про повноцінне суспільство. Ми сьогодні дуже часто говоримо про громадське суспільство, свідомість, права людини, ми говоримо про те відчуття гідності, яке нам принесла Революція Гідності, але ми розуміємо, що ті цінності, які ми хочемо бачити в політиці, в державі, в економіці, розвиваються і формуються у сім’ї, а не в університетах чи у якихось інших організаціях. І якщо держава не докладатиме зусиль, щоб допомагати розвивати ці речі, не буде бачити проблем сучасної сім’ї, то ми як країна багато втратимо. Сім’я – то осередок розвитку і плекання всього світлого і гарного, що є в людині, що потрібно для розбудови свідомого громадянина. Крім того, мені здається, що занедбавши родину, ми занедбаємо і майбутнє покоління. Сучасні молоді люди знаходяться у царині розгубленості, і так як цей світ дуже сильно змінюється, людині складно собі віднайти якісь основи життя, на щось спиратись, і якщо це не сім’я, то така молода людина схильна підпадати під різні маніпуляції. Ми всі прекрасно бачимо, як можна доводити до істерії цілі країни через певні маніпуляції.
***
Митрополит Черкаський і Чигиринський ІОАН, Голова Синодального Управління військового духовенства УПЦ КП
В УКРАЇНІ ВЕЛИЧЕЗНА КРИЗА СІМЕЙНОГО ВИХОВАННЯ
Держава повинна почати звертати увагу на проблеми, що зараз існують – це велична криза у сімейному вихованні, підготовці до сімейного життя, яка, фактично, відсутня. Діти дуже часто не бачать у своїх батьках прикладу, і якою має бути сім’я – вони не знають. Ілюстрацією цього є кількість розлучень, яка, наразі, величезна по Україні, і ми в церквах все це бачимо. Навіть ті люди, які вінчаються, потім розлучаються. А чому? Тому, що священик не встигає за короткий час перед шлюбом підготувати до сімейного життя. Потрібна серйозна державна програма інформаційних матеріалів і ресурсів. Не буде цієї програми, тоді у нас основа суспільного життя буде руйнуватися, а це все шкодить безпеці держави. Якщо перестають створюватися родини, значить перестають народжуватися діти, які себе ідентифікують як члени цієї держави.
Хотів би прокоментувати ситуацію, яка склалась з призначенням Адріана Буковинського на посаду Урядового уповноваженого з питань сім’ї. Наскільки я знаю, його вже було призначено, і залишилось тільки вступити у свої повноваження. Але пролунала команда “стоп” цій процедурі, оголосили відкритий конкурс, але не зрозуміло, з якою метою. Тому що, я, наприклад, знаю Адріана Буковинського, як дуже поважного фахівця у справі сімейного виховання. Вперше з ним зустрівся на конференції вчителів навчальних закладів у Черкасах. Ця конференція була досить високого рівня, були фахівці із Острозької академії, велась робота з педагогами середніх загальноосвітніх закладів. Якраз просувалась ідея впровадження оцих методик – християнського і сімейного виховання.
Я дуже детально вивчав його роботи, у нього величезний обсяг емпіричних знань – статистичних, практичних. Він людина-практик, яка пропонує свої послуги нашій державі і нашій системі виховання. Людина, яка має високий моральний рівень, віруюча, яка готова брати на себе відповідальність і знає, куди вести цю справу. Він греко-католик, але я, наприклад, православний архієрей, дуже легко з ним знаходжу спільну мову. Всі його ідеї мені імпонують, тому що вони є загальнолюдські, загальносімейні. І тому він знаходить відгуки у наших священиків, у нас вони теж мають праці Адріана, ними користуються і для себе, і для підготовки до сімейного життя.
Запустився процес гальмування цього призначення і почався пошук альтернативного кандидата і це, на мою думку, сталося через лобіювання чиїхось інших інтересів, які не будуть сприяти розвитку сімей в Україні.
Виникає питання: а яким шляхом піде Україна? Чи ми будемо мати свою достойну позицію, за яку не соромно буде перед наступними поколіннями наших дітей? Питання відкрите.