“Допомагати бійцям, які захищають наші домівки від ворожої Росії – це обов’язок кожної мислячої людини, а тим паче віруючих людей”
Парафіянин церкви “Християнська Надія” м. Київ, волонтер-християнин. Допомагати активно бійцям почав з виготовлення буржуйок для обігріву військових бліндажів. Разом з другом Володимиром Коляденком працювали в майстерні з виготовлення буржуйок та плетіння маскувальних сіток. З осені 2014 розпочав поїздки в зону АТО, мав нагоду бачити, як їх буржуйки гріють бійців. В зону АТО довелося їздити на власному мікроавтобусі, який з пасажирського перетворився на вантажний. Кількість поїздок порахувати важко, але за рік спідометр накрутив майже 100000 кілометрів. За цей час Володимир встиг пожити під обстрілами, втікати на повній швидкості по знівеченій вибухами дорозі від сепаратистських мін і куль; поблукати ночами у пошуках українських підрозділів, які знаходились на передовій; поїздити на просічених осколками колесах (вірніше на тому, що від них залишилось). Одного разу навіть проїхали від Авдіївки до Києва на розбитому знизу двигуні, дорогою заливали десятки літрів води і масла, щоб доїхати додому. Багато небайдужих людей допомагали з гумою на бус, бо за цей рік мусив змінити приблизно 50 шин і з десяток дисків. Допомагала також і церковна громада, друзі та незнайомі люди коштами на ремонт буса.
– “Це, думаю, обов’язок кожної людини – допомагати хто чим зможе, а саме більше – молитвами до нашого Господа Іісуса Христа. Бо наша надія має бути не на танки і гармати, і не на НАТО, а на Бога, бо він наша защита і допомога… Спасибі Господу за відкриті серця, які хочуть миру і прагнуть допомогти, як не як, а наша віра без діл – мертва, так говорить Слово Боже!” – (с) Володимир Пундик.
Більше інформації на особистій сторінці (Володимир Пундик) у соцмережі.