Майкл Готт: “Наша музика несе послання” (інтерв’ю)

Опубліковано:

 

Автор: Олександра Верес

Хор з Арканзасу “Master` Singers” повернувся в Україну та розпочинає тур по містах! Перший концерт хору заплановано на 18 квітня 2018 року в місті Тернополі – останній 26.04 в Києві. З подібними благодійними турами “Master` Singers” вже не раз виступав у світі. Що змусило 80 американців, більш ніж половина з яких мають немузичні професії, завітати до України знову (вперше вони побували 2014 року) та подарувати незабутні вечори духовного та величного співу людям. Про це Асоціація ПОКЛИК запитала організатора турів – Майкла Готта.

Кожен зі співаків – волонтер, тому намагається робити свою справу якнайкраще!

ОВ: Як ви почали співпрацю з хором «Master` Singers» та познайомились з диригентом Ларрі Грейсоном?
МГ: Моя організація Michael Gott International постійно проводить безкоштовні курси англійської мови та організовує різні концерти в Україні.
Якщо ти робиш добру справу, інші люди кажуть: «Я хочу робити це з тобою». Одного дня мені зателефонував Ларрі Грейсон і запропонував приєднатись до організації туру.
Співпрацювати з хором “Master` Singers” – це велика честь та відповідальність , і я радий, що нас підтримує так багато людей в Україні. Організація концертного туру вимагає великої уваги, адже вісімдесят людей протягом десяти днів будуть повністю під нашою відповідальністю.

ОВ: Яким чином відбуваються репетиції хору, адже учасники живуть у різних містах Арканзасу?
МГ: Співаки справді живуть у 20 різних містах, до того ж працюють не лише у сфері музики, і все ж знаходять можливість зустрітись раз на місяць. В цей день вони проводять репетицію і цього ж вечора дають безкоштовний концерт. До приїзду в Україну хор дав вже 16 концертів. Кожен зі співаків – волонтер, тому намагається робити свою справу якнайкраще! Половина з цих людей ще ніколи не були в Україні й з нетерпінням чекають на зустріч з вами.

Найцікавіше в подорожі країною – не архітектура й не релігія, а люди! 

ОВ: На відміну від них ви повертались в Україну понад сто разів. Пам’ятаєте ваш перший візит?
МГ: Це було в далекому 1967 році. Я був студентом британського університету й нам організували тур до міст СРСР. Це, звичайно ж, була частина радянської пропаганди – нам хотіли показати наскільки тут все чудово. До того ж, поїздку оплатила радянська влада. Наша група сіла у Лондоні на потяг і поїхала у Варшаву, Москву, Санкт-Петербург, Мінськ і далі.
Україна і Київ відрізнялись від інших країн і міст, в яких ми побували. Я подумав, що хотів би повернутись саме сюди. Тобто, вже в 1960-х роках в мене виникло бажання краще пізнати киян, українців. Найцікавішим у подорожі була не архітектура, не релігія – я хотів більше дізнатись про людей. Тому що немає нічого більш важливого за це.

ОВ: Невже ви не зустріли ніяких перешкод та труднощів в радянській Україні?
МГ: Коли я закінчив університет та одружився, то приїхав у Київ знову. Тоді в мене виникло багато проблем. Радянська влада вітала візити іноземних туристів до цирку, балету, шкіл за своїм планом, але я хотів подорожувати за власним. За це мене назвали порушником спокою (troublemaker). Я відвідував церкви й знаходив там друзів. Пам’ятаю, як гід з «Інтуристу» описував віруючих: «Ці українці – неосвічені». Я відповідав: «Але ж я спілкувався з ними, вони дуже освічені та цікаві люди».
Одного разу я пішов до церкви, а коли повернувся до готелю на мене чекали вже двоє чоловіків з КГБ: «Здається, що ви вкрали ікону з церкви Святого Михайла. Тому ми маємо перевірити всі ваші речі». Вони роз’єднали мене з моєю дружиною: я опинився в одній кімнаті, вона в іншій. І почали задавати багато питань. Врешті-решт сказали: «Ти створюєш проблеми, ми відправимо тебе в Бориспіль, а далі додому». На цьому поїздка до Радянського Союзу 1973 року завершилась без права на повернення.

АП: Але вам все ж вдалось повернусь до України?
МГ
: Так, але вже після розвалу Союзу. Це був початок нової глави. Мені дуже сподобалось перебувати серед українців. Я відчув наскільки вони відрізняються від поляків, росіян, білорусів.

ОВ: Чи змінились українці за останні сорок років?
МГ: Існує багато змін в Україні з того часу і до сьогодні, та для мене українці залишились незмінними. В них є гостинність, цікавість до людей. Я не можу уявити, щоб Україна колись захотіла атакувати інші країни – Польщу, Росію чи Білорусь. Українці – миролюбні люди. В них немає агресії, вони не прагнуть заволодіти тим, що їм не належить. Вони хочуть миру, процвітання та щасливого життя.
Зміни в Україні є – матеріальні, соціальні. Але дух українців залишається незмінним.

Ми обрали пісні, які “говорять” до людей

ОВ: Яка ж основана мета квітневого туру та інших благодійних заходів, організованих Michael Gott International?
МГ: В Україні існує міцний релігійний спадок. Люди не відрізняють релігію від християнства. Якщо запитати пересічного українця: «Ти слідуєш за Ісусом Христом?», він відповість: «Так, я православний», іншими словами «Так, я релігійний». Багато молодих українців скажуть: «Мені не цікава релігія взагалі».
Та коли вони чують звістку про Ісуса Христа, то не очікують наскільки це для них цікаво. Є різниця між тим, щоб бути релігійним і особисто слідувати за Христом. Саме цю звістку ми доносимо. Ми прагнемо, щоб люди стали справжніми християнами. Ісус може зробити тебе новою людиною зсередини. Саме це змінює культуру, дух і серце людей – це наше посвячення.

ОВ: Таку думку поділяють і учасники хору?
МГ: Всі вони дуже посвячені Богу люди, в них серце сповнене любов’ю. Крім того, я ще не привозив з Америки людей в Україну, які б мені після поїздки сказали, що їм не сподобались українці, чи вони більше не хочуть сюди їхати. Навпаки, вони кажуть: «Коли я зможу повернутись? Мені дуже сподобалось бути в цій країні».

ОВ: Що ж почують українці в квітні 2018 року? Як обирались композиції, що виконуватиме хор з Арканзасу? 
МГ: Коли знаєш когось дуже відповідального, хто дійсно знає, що таке гарна музика, то можеш сказати – обирай ти. Ми працюємо так, щоб кожен мав можливість використовувати свої дари. У нас були зустрічі щодо репертуару. Але цей тур – це не просто концерт. Наша музика несе послання, тому ми обрали пісні, які “говорять” до людей.
До речі, деякі пісні я сам чую вперше, та знаю, що вони будуть гарні. Я впевнений в хорі. Крім того, кожен відвідувач концерту отримує в подарунок CD з записом концерту.

ОВ: У квітні 2018 року хор завітає до восьми українських міст: Тернопіль, Івано-Франківськ, Чернівці, Хмельницький, Біла Церква, Черкаси, Кропивницький, Київ. В різні роки у вас була різна гастрольна логістика. Чи є міста, що вам якось особливо полюбились?
МГ: Харків, Львів дуже цікаві міста. Але що саме цікаве в цих містах? Я підкреслюю, що вже казав: найголовніше – це люди. Чи цікавий український Парламент? Цікавий, та я хочу зустрітись з людьми, які там працюють. Історія та архітектура – це дуже цікаво, та немає нічого важливішого за людей. Єдине, що важливо – люди, тому що кожна людина – це окремий Всесвіт.

ОВ: Наша асоціація називається «Поклик». Як Ви вважаєте, чи в кожної людини має бути розуміння власного поклику? 
МГ: Я вірю, що кожна людина має ціль в житті. Але найбільша трагедія – жити, думаючи: “Я не знаю, для чого я народився”. Мільйони людей не знаходять свого місця в житті. Подібними турами ми намагаємося допомогти людям уникнути цього.

ОВ: Дякуємо за розмову та успішного туру!
МГ: Чекаємо вас на концерті!