“За одну евакуацію з Миронівського я міг забрати лише 12 людей…”
Від лікаря до шофера-вантажника. Історія небайдужого чоловіка, який став на сторожі знедоленних та незахищенних.
Парафіянин Церкви “Слово Життя” м. Артемівськ та м. Часів Яр. Має двох дітей та двох онуків. Лікар ветеринарної медицини, фермер, волонтер. Директор реабілітаційного центру та денного дитячого притулку м. Часів Яр. Один з учасників гуманітарних поїздок в Африку для допомоги місіонерам та місцевому населенню (Кенія, Руанда).
З початку бойових дій зайняв активну волонтерську позицію. Результати вражають.
* Забезпечення та організація пунктів годування для нужденних в Артемівську та Часів Ярі.
* Евакуація біженців із зони бойових дій: Слов’янськ – 200, Горлівка – 1000, Дебальцево – 100, смт Миронівський та Світлодарськ – 50.
* Доставка гуманітарних вантажів нужденним – близько 50 тон (власною машиною).
* Організація та забезпечення роботи в Часів Ярі стаціонарного пункту допомоги переселенцям: одяг, продукти, медикаменти, гігієнічні засоби.
* Проведення, організація та фінансування літнього наметового табору для дітей-сиріт (25 діток на три тижні).
* Допомога тюремним церквам в 16 тюрмах (встановлення супутникових антен на християнські канали, продукти, Біблії).
Індивідуальна допомога десяткам сімей переселенців.
Згадуючи події “Дебальцівського котла”, весь цей жах та безвихідь, що пережили люди, сидячи у підвалах та бомбосховищах, такі, як Євген, були останньою надією. На своєму маленькому бусі він перевозив за 1 раз по 12 чоловік з найгарячіших районів. Безліч пробитих колес, попадань під відкритий вогонь. Ризикуючи своїм життям, він показав приклад справжнього служіння.
Скромна людина, яка виконує свій обов’язок перед Богом та перед ближніми.