Волонтерський рух. Україна…

Опубліковано:

Максим Щербаков. Cпеціально для Асоціації ПОКЛИК

“Коли ти береш – наповнюєш руку, коли ти віддаєш – наповнюєш душу”. Цитата, на яку я випадково натрапив у Інтернеті, нарешті відповіла на питання, яке цікавило мене багато часу. На нього я ніколи не чув осмисленої відповіді. Однак, продовжував ставити його для когось “дивним”, але таким справжнім доброчинцям: “чому ти це робиш, ВОЛОНТЕРЕ?..”.

Латинською “voluntaris” – воля, бажання. Англійською “voluntary” – доброволець. Малюємо образ людини, який підходить під ці визначення. Струнка дівчина, заклопотана домогосподарка, працьовитий селянин, трохи лінькуватий студент, заможний бізнесмен, професійний спортсмен, поважний пенсіонер… Стоп! Вони ж такі різні.. Але чому я знаю усіх їх як волонтерів? Що об’єднує цих людей..?

Вільна воля, добре серце та власне бажання допомогти ближньому. Ці внутрішні якості не під силу намалювати жодному митцю. Їх дає Бог. Щоби потім ними знову поділилися…

..Як революційною холодною осінню 2013-го. На екранах телевізорів – Майдан. Та не площа – головний герой сюжетів новин. Люди! Юрист Олексій більше місяця не на роботі. Чоловік у вирі подій. Він, євангельський християнин, потрібен тут. Цим людям. Сьогодні перев’язував студента Дмитра. У того вогнестрільне поранення. Хлопець живий. А юрист щасливий. Душу наповнив.. І скільки таких щасливих!

120 фур по 20 тонн продовольства для мешканців зони АТО, до сотні повернутих додому полонених, більше 50 виїздів у зону війни! Це не модний нині військовий туризм, а стиль життя небайдужої людини. Батька 14 дітей та 30 онуків, простого селянина з Рівненщини, протестантського священика, ВОЛОНТЕРа Володимира Брички.

Про нього ви, напевно, й не чули. Про його односельчан, серед яких 70% протестантів – тим паче. Та люди в селі Карпилівка не жадають слави. Натомість – фасують гуманітарні контейнери, жертвують свої нажитки переселенцям, відбудовують постраждалі міста Донбасу. Їхня ціль – допомогти ближньому, тому, хто цього потребує. Ісус Христос так заповідав.

Випробування, які в останні роки випали на долю України, по-справжньому сколихнули суспільство. Війна стала жорстоким іспитом для нашого народу. Принесла багато горя й проблем, які потрібно було вирішувати негайно. Держава виявилася не готовою швидко й адекватно реагувати на серйозні виклики. На допомогу прийшли ті, про кого знали, але яких всерйоз не сприймали – ВОЛОНТЕРи.

2014-15 роки стали періодом піднесення благодійного руху в Україні. Жителі мирної території відгукнулися на горе мешканців Сходу. Спочатку допомога мала дещо хаотичний і спонтанний характер. Та потім – у діях простих українських доброчинців з’явилась організованість та послідовність.

В цей час у перші ряди ВОЛОНТЕРського руху виходять протестантські церкви та організації. Друга за кількістю група християн в Україні після православних. Ті, хто від початку Незалежності країни були носіями культури доброчинності. Але на яких від необізнаності полюбляли навішувати ярлик “секта”.

Задовго до початку російсько-українського конфлікту євангельські християни беруть під свою опіку лікарні, дитячі та будинки для пристарілих,  відкривають реабілітаційні центри для нарко- та алкозалежних, проводять велику соціальну роботу в місцях позбавлення волі, організовують недільні школи та літні табори, заходи на покращення екологічної ситуації в містах та селищах, акції допомоги бідним та бездомним.

Протестанти збирають конвої продовольчої та гуманітарної допомоги для населення на сході країни. Евакуйовують десятки тисяч людей із зони бойових дій. Допомагають біженцям розпочати нове життя в мирній Україні.

150 великих соціальних проектів за 24 роки. Матеріальна та психологічна допомога 500 000 українцям. Це результати діяльності протестантської організації ADRA Україна. З настанням воєнних дій на сході України, разом із партнерами, вона зібрала 12 млн доларів допомоги постраждалому населенню. ВОЛОНТЕРські проекти “FrontlineHelp”, “HelpUA” та “Спасемо Україну”, за підтримки небайдужих людей вже більше трьох років надають гуманітарну та моральну допомогу дітям, пристарілим, інвалідам та переселенцям, що живуть на лінії фронту. По всій лінії розмежування протестанти відкрили 31 волонтерський центр. Побиті горем люди, серед яких 10 000 переселенців, отримали тисячі тонн гуманітарної допомоги. Волонтери відбудували 426 будинків, а 11-  збудували з нуля.

Євангельські християни створили сотні місій, що поєднують благовістя з соціальною працею. Віруючі волонтери проводять просвітницьку діяльність, використовують свої світові зв’язки для опіки над дітьми, відкривають міські центри допомоги населенню.

У досить стислий термін протестантам удалося втілити в життя конкретні й значущі доброчинні проекти – створити благодійні місії, асоціації, реабілітаційні центри та заклади для залежних.

Євангельські християни виявилися однією з найбільш патріотичних соціальних груп на трагічному сході країни. Мотивовані робити добро, вони не змогли залишитися осторонь горя співгромадян.

З приходом війни суспільство почало привідкривати для себе протестантів, які, деякою мірою, стали формувати світогляд українців. “Любити ближнього та допомагати тому, хто цього потребує!”. До гасла християн долучилася велика кількість людей. Допомога продовжує надходити. Не тільки від інших держав, організацій і компаній. Найцінніший внесок – від простих небайдужих українців. Тих, хто намагається зробити цей світ кращим і добрішим. Їх називають ВОЛОНТЕРи..