Українське євангельське капеланство

Опубліковано:

Віталій Виноградов. Cпеціально для Асоціації ПОКЛИК

Часи страждань від війни на сході України відкрили суспільству силу волонтерського руху. І ми зрозуміли, що його роль у житті країни важко перебільшити. Слово “волонтер” стало шанованим і загальновідомим. І наразі сприймається як синонім “порятунку” та “безкорисливості”. І часом здається, що цей унікальний рух виник як чудо – майже на порожньому місці. І це справді – чудо. Та місце, на якому волонтерство показало свою силу, давно вже не було пустим. Робота милосердя, співчуття та благодійності велася безперервно ще з перших днів Незалежності. І переважна більшість цих маловідомих працівників, що тихо робили й роблять свою важливу справу десь поруч, – християни. Бо християнин – це волонтер за покликом серця. Адже вчення та особистий приклад Христа спонукає Його послідовників служити людям. Бо це і є служіння Богові.

Немає більше від тієї любові, як хто душу свою покладе за друзів своїх

Євангельські християни постійно допомагають українському суспільству вирішувати його важливі та болючі проблеми. І саме тому вони були одними з перших там, у тривожному березні (1) 2014 року, коли масовість волонтерського руху ще не встигла охопити півкраїни. Багатьох із цих людей сьогодні називають терміном, який більшість українців до війни навіть не чула, – капеланами. Це вони тоді взяли на себе роль і постачальників, і психологів, і душпастирів. Та створили особливий феномен українського військового капеланства: служити і словом, і ділом, і молитвою.

Капелан – це людина, яка згодилася 24 години на добу жертвувати усім, щоб бути максимально корисним будь-кому зі своїх воїнів-співвітчизників. Це волонтер-духівник, не обов’язково освячений духовним саном, але обов’язково відкритий до відчуття проблем зраненого суспільства. Той, хто пішов на передову й, ризикуючи власним життям, став у проломі духовної боротьби з головним ворогом – ворогом людських душ. Недарма, наставляючи капеланів, старший єпископ Української Церкви Християн Віри Євангельської Михайло Паночко наголосив, що хоча Господь – і “є великий воїн” (2), та автор військових конфліктів – сатана. І саме солдат стає його першою мішенню. Як фізично, так і духовно. І саме він, за висловом генерала Макартура, старанніше всіх молиться про мир, бо рани війни залишаються з ним навіки. Тоді, на початку агресії, ці рани були жахливими. Не стали вони меншими й зараз, коли в частинах нарешті хоч трохи запрацювала психологічна служба. На передовій та в зоні АТО продовжують шукати близьких стосунків із Богом. І серед тих, хто самовіддано їм у цьому допомагає, залишаються нести свою нелегку капеланську службу щонайменше 110 (3) євангельських служителів.

“Гарячі точки” в Станиці Луганській, Трьохізбенці, Щасті, Попасній, Донецькому аеропорту (капелани-кіборги), Пісках, та Авдіївці; в позиції під Горлівкою, Мар’їнкою, Широкиному, Мирному (4) – ось неповна географія їх служіння. В процесі систематизації капеланської роботи, що проходить під дахом Міністерства Оборони, четверо (5) з них, уже отримали офіційні посади. Наразі відбувається підготовка до другого етапу введення цих посад у військах.

“Та капелани євангельського напряму, навіть не офіційні, – завжди бажані служителі у військових частинах”, – говорить Голова Ради у справах душпастирської опіки при Міністерстві оборони України та радник Міністра оборони з питань релігії, пастор церкви Скінія УЦХВЄ Рустам Фатуллаєв. Нині вони відвідують та несуть службу більше ніж у 22-х частинах (6), а також у підрозділах Нацгвардії та добровольчих батальйонах.

“Командири охоче приймають нашу допомогу в боротьбі з однією з найгостріших проблем “окопної війни” – пияцтвом”, – розповідає Валерій Алимов,  пастор Української Місіонерської Церкви. “І нам вдається, з Божою допомогою, зарадити цій біді, – “аватарів” меншає. Люди розуміють, що алкоголь – не допомога. Бо солдатські серця дуже відкриті до віри. Пам’ятаю, як з-під Дебальцево, з оточення, виходили рештки роти одного з батальйонів ЗСУ. Хлопці йшли мінним полем, читаючи вголос молитву, якої ми їх навчили. І всі залишилися живі й цілі”!

До речі, служіння військовим та їх сім’ям Валерій Алимов розпочав ще в далекому 1996 році, започаткувавши на території військового містечка церкву “Будинок Корнилія”. Ще в ті роки він разом із Василем Хімічем, служителем Євангельських Християн баптистів, піднімав питання розвитку капеланського служіння при МоУ. Та відгуку на свою пропозицію зі сторони міністерства тоді, на жаль, вони не знайшли. Трохи згодом Василь Миколайович створив громадську організацію Об’єднання християн військовослужбовців України, що доклала багато зусиль для розвитку та підтримки військово-християнського руху в нашій країні. Вона була зареєстрована в органах державної влади у травні 2000 року, і хоча й базувалася в основному на євангельських християнах, та не пропагувала жодної конфесії. Її головна мета — розказати військовим про християнські цінності та Самого Христа Спасителя. У всьому іншому, вважають там, люди мають визначатись самостійно. Члени організації активно відвідують казарми, шпиталі та військові навчальні заклади, де, за попередньою узгодженістю з керівництвом, зустрічаються з військовими, проводять з ними тематичні бесіди та організовують святкові урочистості. Коли ж України торкнулося полум’я війни, організація сконцентрувала свої зусилля на зборі коштів та матеріальних засобів для військових у зоні АТО, а також навчанні військових та госпітальних капеланів. Цей процес відбувається на базі Київської богословської семінарії зі залученням фахівців Міністерства оборони.

Військовий капелан – це волонтер певного фаху. Він мусить мати не тільки готовність служити, але й відповідну освітню кваліфікацію та багатий практичний досвід. Саме тому євангельські християни надають навчанню та підготовці своїх служителів таку велику увагу. Долучитися до міжнародного досвіду з надання військовикам духовної та психологічної допомоги дозволяє проект Міжнародних капеланських Таборів, який координує Ярослав Малько. А загалом, у навчальному процесі задіяні НПУ Драгоманова, Національний університет “Острозька академія”, МВУ Марцинковського, а також ряд вищих духовних навчальних закладів України. Проводяться також чисельні курси, тренінги й семінари (7). Зокрема, в лютому та вересні 2016 року подібне навчання було організоване спільними зусиллями УЦХВЄ та Міністерства оборони. В результаті, близько 90-а (8) військових капеланів отримали посвідчення МоУ та право слідувати за Збройними силами України.

Питанню якісної капеланської освіти серед євангельських християн активно сприяє і українська філія міжнародної організації Оливкова Гілка, що почала працювати в нашій країні ще з 1995 року. Її основною діяльністю є просвітницька, медична та гуманітарна допомога військовослужбовцям, членам їх родин, а також військовим організаціям та установам. “У співпраці з іншими християнськими організаціями за програмою “Пасторсько-капеланське керівництво”, ми готуємо протестантських капеланів не тільки для армії, але й для госпіталів, МВС та тюрем, – розповідає Валентин Кореневич, президент Оливкової Гілки та пастор церкви “Шлях істини” Євангельських Християн баптистів.

Особливу роль у підготовці висококваліфікованих фахівців у сфері капеланства відіграє Асоціація професійних капеланів України під керівництвом Валерія Труфанова. У рамках Асоціації працюють 33 різноманітних за своїм поточним завданням громадських об`єднань та інституцій. Їх спільними зусиллями було проведено 12 капеланських шкіл у Черкасах, Києві, Харкові, Дніпрі та Одесі. Навчено 320 капеланів, 120 з яких  стали учасниками АТО (9). На базі АПКУ було створено також підрозділ військових психологів для роботи в зоні проведення АТО та навчальних центрах ЗСУ.

Окрім роботи з воїнами, що перебувають безпосередньо в районах бойових дій, євангельські капелани надають духовну та матеріальну допомогу військовослужбовцям, які проходять лікування та реабілітацію у госпіталях. Зокрема таке служіння існує в Ірпінському військовому госпіталі (10) та київському Головному військовому клінічному госпіталі. А в разі необхідності, демобілізованих, що повернулися зі зони АТО, направляють і на проходження курсу соціального відновлення в стаціонарних закладах Асоціації християнських центрів реабілітації (11).

Тільки за перші два роки бойових дій євангельськими християнами було доставлено на схід України щонайменше 3000 тон продуктів, одягу та медикаментів (12). Зокрема військової амуніції та іншого реманенту, на суму понад 4 млн грн. Продуктів харчування, понад 300 тон, на суму понад 4,24 млн грн. А також тактичні аптечки й засоби гігієни, на суму 100 тис. грн (13).

Робота євангельських військових капеланів продовжується, та немає більше від тієї любові, як хто душу свою покладе за друзів своїх, – навчав наш Спаситель.  Андрій Виноградський – Почесний громадянин Житомира, волонтер, військовий капелан-баптист, один із 25 героїв проекту Радіо Свобода “Обличчя України” до Дня Незалежності, перший (і поки єдиний) капелан у історії новітнього українського військового капеланства, хто нагороджений урядовою нагородою – орденом “За заслуги” ІІІ ступеня. На превеликий жаль та сум, – посмертно.

Головуючий у Всеукраїнській Раді Церков та Релігійних організацій старший єпископ УЦХВЄ Михайло Степанович Паночко, підсумовуючи служіння євангельських капеланів, наголосив, що має велике бажання, щоб Церква Христова в Україні й надалі показувала в цьому приклад цінності людської душі. А всі українські Церкви та конфесії в єдності моляться про те, щоб це служіння відбувалося вже в мирній Україні!

 

Тюремне капеланство як чинник державної безпеки 

Традиційно зі словом “капелан” пов`язують саме військові проблеми. “Та існує щонайменше 5 основних видів капеланства”, – розповідає керівник АПКУ Валерій Труфанов.  Зокрема, Асоціація професійних капеланів України, окрім військових капеланів, готує спеціалістів із тюремного, поліційного, медичного та муніципального напрямів.

 Медичні капелани, або служіння милосердя – одне з важливих розгалужень капеланської роботи. Сьогодні багато євангельських християн відвідують медичні установи – лікарні, хоспіси, туберкульозні та наркологічні диспансери – несучи світло надії людям. Підбадьорюючи їх словом Євангелія, вони намагаються служити й ділом, надаючи також посильну практичну та матеріальну допомогу. Зокрема, у вересні 2016 року за сприяння медичних та військових капеланів УЦХВЄ військовому шпиталю ім. Мечникова у Дніпрі було передано допомогу на суму 800 тисяч доларів США (14) у вигляді цінного медичного устаткування для травматичного та хірургічного відділень.

“Така робота проводиться в медичних закладах (15) по всій території країни”, – розповідає голова Асоціації духовного піклування Сергій Убогов (16). Тільки в київському регіоні цим служінням охоплені: Київський міський центр профілактики та боротьби зі СНІДом; хоспіс при міській лікарні № 10; Київський обласний протитуберкульозний диспансер у місті Боярка; психіатрична лікарня ім. Павлова; дитяче відділення Київського міського онкологічного центру (17) тощо.

Якщо ж говорити про служіння капеланів у контексті виміру загальнодержавної користі, то особливий наголос слід зробити саме на в’язничному душпастирстві. Головна ціль цього служіння – зміна свідомості та злочинного мислення через вивчення Божих заповідей. Провідна роль у цій важливій справі належить місії Духовна та благодійна опіка в місцях позбавлення волі, яка об’єднує 12 християнських конфесій. Місія, що наразі перебуває під керівництвом завідувача відділу соціального служіння УЦХВЄ – Рустама Фатуллаєва, співпрацює з усіма (18) 148-ма пенітенціарними закладами України. За сприяння місії460 (19) тюремних капеланів пройшли навчання в Білоцерківському училищі професійної підготовки персоналу та в Інституті кримінально-виконавчої служби для подальшого отримання посвідчень капелана від Міністерства юстиції України.

Служіння євангельських християн в тюрмах включає в себе створення помісних громад у виправних установах і регулярне їх відвідування. У місцях позбавлення волі також постійно проводяться євангелізаційні концерти та вистави для засуджених і співробітників. На прохання адміністрації колоній іде робота і в напрямі профілактики суїциду. Саме служіння священиків допомагає багатьом ув’язненим подолати депресію та бажання піти з життя.

Практика показує, що набагато рідше повертаються до колишнього способу життя ті засуджені, які погодилися на курс реабілітації. Саме тому ці служіння нерозривно пов’язані. Капелани, займаючись опікою людей, що відгукнулися на слово віри, мотивують їх на проходження такого курсу після звільнення. “За охочих пройти реабілітацію в християнських центрах ми клопочемося перед адміністрацією колоній”, розповідає виконавчий директор місії Духовна та благодійна опіка в місцях позбавлення волі та Асоціації християнських центрів реабілітації В’ячеслав Когут. “А з початку 2018 року в силу вступає Закон України  Про пробацію. Після цього стане можливою, на основі договору між ВГО АХЦР та Міністерством юстиції України, заміна місця відбування покарання на курс реабілітації в одному із центрів Асоціації. Наразі йде робота над розробкою програм та кроків для реалізації цього договору”.

Капелан необхідний не тільки ув’язненим, а й тим, хто працює з в’язнями. Адже проблеми пенітенціарної системи не вирішити лиш за допомогою підвищення зарплат та будівництва новітніх закладів відбуття покарання. Щоб реально допомогти їй стати кращою, обов’язково потрібна ще й духовна складова. Аби ті, хто працюють із в’язнями й відповідають за них, мали необхідні моральні якості, а також сили залишатися людиною, часом і в нелюдських обставинах.

Статистика показує, що лише 20 % із тих, що відбули покарання не повертаються знову за ґрати. Але з тих, хто пройшов духовну реабілітацію, прийнявши слово віри в місцях позбавлення волі, цей відсоток сягає цифри 90. Тому праця тюремних капеланів, як і релігія та духовність загалом, має бути визнаною як чинник державної безпеки, що забезпечує психологічний комфорт суспільства, прищеплюючи громадянам високі моральні цінності та визначаючи весь характер подальшого розвитку держави.

Виноски:

1) Р. Фатуллаєв.

2) 3-й вірш 15-го розділу книги Вихід.

3) УЦХВЄ – 72, ЄХБ – 35, СВЦ ХВЄУ – 3.

4)  Інформація АПКУ

5) Р. Фатуллаєв.

6)  Бригади ЗСУ: 14, 17, 25, 26, 30, 36, 40, 41, 53, 56, 57, 58, 72, 79, 80, 81, 87, 92, 93, 95; 8 окремий полк спеціального призначення; 1-й окремий батальйон Морської піхоти та інші.

7) За інформацією АПКУ, УЦХВЄ та ЄХБ.

8) За інформацією УЦХВЄ.

9)  За інформацією АПКУ, з урахуванням традиційних християнських конфесій України.

10) Інформація УЦХВЄ та ЄХБ.

11) Інформація УЦХВЄ.

12) Інформація УЦХВЄ.

13) Інформація АПКУ.

14) За інформацією УЦХВЄ.

15) За інформацією відділу соціального служіння УЦХВЄ, тільки ця конфесія працює щонайменше в 300-х медичних закладах.

16) С. Убогов.

17) За інформацією відділу соціального служіння УЦХВЄ.

18) За інформації місії “Духовна та благодійна опіка в місцях позбавлення волі”. УЦХВЄ – 119, АСД – 60.

19)  За інформацією УЦХВЄ.